Олена Заславська: "Ми не такі видовищні як амстердамські повії"

Ми продовжуємо серію інтерв'ю з українськими поетесами, авторами Антології жіночої поезії "Із жертв у ліквідаторі". Сім жінок з різних куточків України підняли свій голос на захист своїх прав, поділившись на сторінках книги своїм баченням вирішення проблеми гендерного насильства. Автор ідеї створення Антології, поетеса Олена Заславська, презентувала книгу в Лейпцигу на книжковому ярмарку і зараз, напередодні українського літературного туру, розповіла про проект.

– Ви були на книжковому ярмарку в Лейпцигу. Яке становище української книги на європейському ринку? Як сприйняла публіка Антологію жіночої поезії "Із жертв у ліквідаторі"?
– Зараз в Європі спостерігається вибух інтересу до України. Очевидно, що це пов'язано з проведенням футбольного чемпіонату Євро-2012. Але цей інтерес виходить за рамки футбольних тем. Європейці хочуть більше знати про нашу країну, про її культуру, побут. Зараз Україна перебуває на периферії об'єднаної Європи, поточні політичні події зіпсували імідж країни, що отримала шанс змінитись на краще, завдяки Помаранчевій революції. Тому українська література може стати тим індикатором, який розвіє одні міфи і, можливо, створить інші. Я кажу "може стати" тому що все-таки, щоб повніше уявити українську літературу в Європі, необхідна державна підтримка, наведення культурних мостів вимагає ресурсів, на одному ентузіазмі до Європи не в'їдеш.
Хоча в сформованому положенні є плюси – неувага влади до проблем української книги змушує і авторів, і видавців шукати нові можливості та контакти, проявляти ініціативу. Тож я вважаю, що майбутнє в української книги є, і в наших силах впливати на те, яким воно буде, а не чекати держпідтримки і сидіти склавши руки.
У Лейпцигу я представила книги видавничого проекту СТАН: "Переворот", "Уроки вредительства, диверсии и шпионажа" і Антологію "Із жертв у ліквідаторі". Під час ліричних читань, в яких також взяли участь поетеси з Польщі (Жюстіна Брагельска) і з Білорусії (Ольга Гапеева), ми торкнулися питання "соціальної складової творчості".І мені здається, в подальшому, Антологія проти гендерного насильства могла б розширити свої територіальні рамки і стати міжнародною.
Книги швидко розійшлися по друзям, колегам. Один примірник мені вдалося подарувати критику Ірині Славінській, яка написала рецензію на поетичну збірку.

– Так, але вона у своїй рецензії говорить про те, що автори дуже зациклені на власних переживаннях, не виходять за межі "room of one's own". На скільки справедливі її зауваження? Наскільки важливі такі проекти і чи зможуть вони реально вплинути на вирішення проблеми?
– Її зауваження справедливі. Але у нас є виправдання – наш збірник лише умовно можна назвати "інструкцією з ліквідації гендерного насильства", все-таки автори – не юристи, не правозахисники, не соціальні працівники, щоб дати ґрунтовний
аналіз ситуації. Наша мета була вивести цю проблему з тіні, зробити так, щоб про неї заговорили. Ми обрали не такий радикальний і шокуючий спосіб, як Pussy Riot, не такий видовищний, як амстердамські повії, але ми спробували зробити так, щоб для нашого читача "room of one's own" не перетворювалася в "camera obscūra".Червона площа, район червоних ліхтарів або сторінки книги – будь-які площадки гарні для того що б говорити про проблему.

– І все-таки, наскільки проблема гендерного насильства актуальна для України?
– Одразу зауважу, що коли я говорю "гендерне насильство", тобто насильство обумовлене статтю, найчастіше я маю на увазі насильство в сім'ї, хоча проблема набагато ширше і глибше. Так уже згадані Pussy Riot протестували проти патріархальних підвалин російського суспільства, а амстердамські повії проти торгівлі людьми та сексуального рабства. Але все це ланки одного ланцюга, який обвиває жінок. Іноді цифри говорять краще за слова. Мені вдалося знайти в інтернеті статистику, деякі дані я озвучу тут:
У Росії кожну годину гине одна жінка в результаті сімейного насильства (14000 на рік). Це наближена цифра, озвучена соціологом Іриною Шуригін, співробітницею інституту соціології РАН.
В Україні, за даними МВС, тільки за 5 місяців 2010 року на обліку "за сімейне насильство" перебувало близько 91 000 людей. Чоловіки становлять 94% осіб, які перебувають на обліку за вчинення насильства в сім'ї. Лише 6% насильницьких дій здійснюють жінки. В першу чергу, це фізичне насильство, і лише 14 тисяч з них – психологічне.
При цьому, у більшості випадків про домашнє насильство в правоохоронні органи потерпілі не повідомляють.

– Чи стикалися ви особисто з гендерним насильством? Що потрібно робити для його ліквідації?
– В Україну більше 50% населення страждали від насильства в сім'ї, і я не виняток. Я вже не кажу про кар'єрні моменти, коли моя стать впливає на рішення роботодавця.
Основа для існування гендерного насильства – незнання своїх прав, невміння, а головне небажання захищатися і боротися, це страх і економічна залежність. Щоб розірвати порочне коло насильства треба докласти зусиль. Але повертаючись до
Антології скажу, що тексти, опубліковані в збірнику не такі прямолінійні, вони
не містять готових рецептів і відповідей, вони лише дають ключі, а відповіді
читач знайде сам в "room of one's own".


Для довідки:
Інтерв'ю підготовлено в межах соціально-культурного проекту проти
гендерного насильства «Із жертв у ліквідатори», скоординованого Літературним
угрупуванням «СТАН» та Добропільським центром молоді «Добро» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», проекту ЄС «Права жінок і дітей в Україні – комунікаційний компонент» та Правозахисним центром «Поступ».
В рамках ініціативи в Україну вийшла антологія жіночої поезії проти гендерного насильства «Із жертв у ліквідатори». Антологія стала своєрідною відповіддю літераторів на побиття і приниження жінок публічними негідниками, сексуальне, фізичне, економічне і психологічне насильство по відношенню до жінок, і небажання української влади системно вирішувати цю проблему.

Антологія «З жертв в ліквідатори» доступна для скачування на Порталі новин культури «Тиск світла». Автори і видавці вітають будь-які форми поширення даного літературного продукту як в Україны, так і за її межами.